Сучасний урок повинен бути інформаційно насичений, включати різні форми роботи, але в той самий час відповідати вимогамучня. Шкільний урок - це частина життя дитини; життя, повне проблем і радості відкриттів.
За вікном інший час, інше суспільство, інші люди, технології. Сьогоднішній учитель думає, як зробити, як організувати сучасний урок, який відповідає сучасним запитам суспільства.
- повинен бути «вмонтованим» в діяльність учня, тому що у школі учень проводить значну частину свого життя;
- це насамперед урок, на якому учитель вправно використовує всі можливості для розвитку особистості дитини, її активного розумового зростання, глибокого й осмисленого засвоєння знань, для формування її моральних основ;
- це урок, на якому учень з пасивного слухача перетворюється в активного учасника процесу;
- відкриває перед педагогом широку можливість проживання дитиною щасливого життя на всіх його рівнях.
Саме в рамках уроку формується у школяра здатність бути щасливим.
Урок не повинен бути нудним, завжди однаковим, на якому діти не творять, не шукають, не розмірковують. Всі ми знаємо, що поганих дітей не буває. Потрібно лише помітити в кожному щось особливе, гарне. Похвалити, пробудити бажання бути кращим. В рамках цієї парадигми учитель дивиться, що залежить від нього, що треба зробити, щоб урок був сучасним. Повинні бути створені умови для творчого мислення, самостійної роботи та отримання радості відкриття.
Актуальним залишається проблемне навчання: використання ситуаційних задач, де набувається учнівський досвід індивідуального і спільного рішення, де долаються психологічні бар'єри, пов'язані з відсутністю навичок спілкування, розвиваються навички практичного мислення, підготовка і проведення семінарських занять чи інших занять, під час підготовки до яких учні працюють самостійно, конспектуючи вивчений матеріал, готують наукові тези.
За багато років роботи в школі досвід показав, що на особистість учня не можна тиснути авторитетом, ставити кожного в однакові рамки: «зроби », «повинен», «зобов’язаний».
Сучасний урок повинен мати такі словосполучення : «як ти думаєш?», «а чому так сталося?» «запропонуй свою точку зору?», «які шляхи вирішення можна запропонувати?», «а що буде, якщо...», «допоможи своєму однокласнику» або « запропонуйте своє рішення (проект, дослідження)» та інші.
Урок - найважливіша організаційна форма процесу пізнання світу учнями. Не можна упустити нічого. Найприкріше в житті вчителя - шкодувати про втрачені можливості. Необхідно побачити можливості кожної дитини і дати йому шанс реалізувати їх, відчути себе потрібним, успішним, значущим.
Сьогодні, сучасний урок - це урок, на якому не страшно відповідати, навіть невпевнені в собі учні не бояться висловлюватися. А ось чи є вірним їх припущення - це вирішать самі діти в ході розгляду проблемної ситуації, а не вчитель. «Не помиляється той, хто нічого не робить!» - часто промовляємо прислів'я. Цей прийом допомагає активізувати дітей до пізнавальної діяльності, допомагає учителю змінити себе. Кожна дитина - це особливий світ. Щохвилини учителі намагаються знайти в кожній дитині його, тільки його світлий вогник, щоб душа відкрилась і в жодному разі не нашкодити, допомогти їй стати краще, світліше.
Урок - це функціонуюча цілісна система, де необхідно детально продумувати всі етапи, мету, структуру і схему уроку. Учитель, якому вдається змінити хід уроку так, що це подобається не лише йому, але і учням, прагне вдосконалювати свою діяльність далі, роблячи її творчою і захоплюючою, залучаючи у цей процес учнів.
В результаті проведених досліджень можна зробити висновок, що сучасний урок повинен відповідати цілому ряду вимог:
- відповідність змісту і методів поставленій меті уроку;
- раціональність розподілу часу на уроці ;
- логічність і послідовність викладання змісту і організація вчителем самостійної діяльності учнів;
- відповідність словникового запасу вчителя активному словниковому запасу школярів;
- помірний темп уроку;
- постійний зворотний зв'язок з класом на всіх етапах уроку;
- різноманітність видів діяльності школярів на уроці;
- опора на життєвий досвід дітей;
- сприятливий стиль ділового спілкування на уроці та його загальний психологічний клімат;
- тактовність учителя;
- своєчасність і достовірність оцінки навчальної діяльності школярів;
- опора на індивідуальні та вікові особливості дітей;
- поєднання репродуктивної і творчої діяльності учнів на уроці.
Сучасна освіта — це освіта для сучасної людини. Її стрижнем є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання здатності до самоосвіти і саморозвитку особистості, яка вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити своє життя.
Роль учителя є вирішальною у процесах формування мислення, гартування характеру й виховання моральних якостей учня. Він генератор і джерело ідей, якими керується другий суб'єкт педагогічного процесу - учень.
Від педагогічної майстерності вчителя залежить націлювання учнів на належний навчальний лад. Тоді цілі вчителя стають і цілями учнів — у них одна мета.
Природно, що прагнення обох до єдиної мети прискорює її досягнення.
Щоб керувати процесом формування і розвитку здібностей учнів, треба знати актуальні і потенціальні їх рівні. Водночас виникає проблема: якими повинні бути умови середовища, щоб кожен школяр міг розвинути свої творчі нахили й перетворити їх у творчі досягнення.
Високий рівень успішності учнів не завжди поєднується з високим рівнем творчої обдарованості. У зв'язку з цим потрібно намагатися створити сприятливі умови для самовираження кожної дитини в різних видах діяльності, в тому числі й навчально-творчій. Саме уроки математики дають виключні можливості прищеплювати інтерес до творчих пошуків, виховувати в дітей бажання шукати нові, кращі шляхи виконання дорученої справи.
Працюючи в школі та спостерігаючи за школярами, робимо висновок, що для багатьох учнів визначальним чинником вивчення математики є її загальновизнана роль у житті та інших науках. Але є учні, які на уроці перестають слухати або, навпаки, тільки роблять вигляд, що слухають, але не чують, якщо новий матеріал їх не зацікавив з самого початку.
Запобігаючи байдужості на уроці, появу нового матеріалу потрібно підпорядковувати природній допитливості школяра: новий факт не виникає з «нічого»; разом з дітьми з'ясувати можливості його застосування, а форму організації навчання обирати оптимальною. Отже, завдання, яке постало перед учителем, — збудити здібності своїх учнів, виховати в них сміливість думки і впевненість у тому, що вони розв'яжуть кожну задачу, в тому числі й творчого характеру, — без особистого захоплення справою, без наявності педагогічного такту і таланту, без умілого вибору форм навчання, методів, прийомів та засобів втілити в життя неможливо.
Для учня - посильним і успішно- результативним, для вчителя - радісним.
Творчо працюючи, він завжди прагне:
- пропонувати посильний рівень вимог відповідно до рівня навченості та научуваності;
- вчити учнів концентруватися та максимально викладатися в обмежений час;
- дати можливість навіть слабкому учневі отримати високу оцінку;
- створювати умови для свідомого і самостійного вибору учнями рівня засвоєння навчального матеріалу;
- дати можливість сильним учням проявити свої творчі здібності.
Адже інтерес до діяльності має спеціальну здатність підвищувати працездатність включаючи увагу. Підтримання бажання вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення різних ситуацій для застосування вивченого.
Виховання ж інтересу передбачає реалізацію багатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання, а головне — невтомну вчительську працю, самовдосконалення і самоосвіту.
Коментарі
Дописати коментар